Джерело:
Новости культуры молодежная организация Эксперимент
Дата публікації:
10/11/2025 14:06
Постійна адреса новини:
http://www.vsinovyny.com/12441711
Магія зимових слів: найкраща українська поезія про зиму
10/11/2025 14:06 // Новости культуры молодежная организация Эксперимент
Зима була ласкава, бо вибілила снігами всі наші недолі і принесла в хату запах запеченої картоплі та свята.Михайло Стельмах Минає осінь, барвиста й гомінка, зима вже простягає морозні обійми. Ми звикли до зими сірої, дощової, теплої..., ще й війна додає кривавих тонів. Але ми забуваємо, що вона була іншою, завжди була не такою. Свято Миколая, дух Різдва, канікули, щасливі снігові миті! А іноді зима гартує. Давайте відмотаємо час назад й згадаємо, якою постала ця поважна дама в уяві наших літературних титанів. Ліна Костенко Синички на снігу Синиці голодом намлілись —така зима, така зима!..Оце б у вирій полетіти, —так батьківщини ж там нема. ***Сніги метуть. У вікнах біле мрево.Антени ловлять клаптики новин.На білий вальс запрошую дерева,на білий вальс вітрів і хуртовин. Хай буде сніг, і музика, і вечір.Хай серце серцю сплачує борги.О покладіть гілки мені на плечі,з мого життя пострушуйте сніги! Я вас люблю за те, що ви дерева.Що ви прийшли до мене, що ви тут.Зима стоїть, скляна і перкалева.Метуть сніги. Сніги метуть, метуть… ***Циферблат годинника на розіхуртовини снігом замели...Нам з тобою, видно, по дорозі,бо ішли й нікуди не прийшли.Знов ті самі вулиці незрячіі замету хвиля снігова.Нам з тобою легко так, неначевітер нам підказує слова.— Підкажи найлагідніше слово,я його слухняно повторю.Розгуляйся буйно і раптово,заглуши усе, що говорю! —Не було ні зустрічі, ні туги.Не було пориву і жалю.Я спокійна.Я щаслива з другим.Я тебе нітрохи не люблю.А якщо заплачу і рукамия торкну ясне твоє чоло, —нас не бачать леви біля брами:левам очі снігом замело. ***Сидить пряля та й пряде —сніг іде — іде — іде —нитка рветься де-не-де —а вона пряде й пряде*Вже напряла хуртовинна шапки для верховин,на сувої полотна,на завіску для вікна,на хустину й укривало —мало — мало — мало — мало —сніг іде — іде — іде —а вона пряде й пряде... ***На віях тиші мерехтять сніжинки.Зима крізь вії дивиться на світ.Шляхи і діти їх — стежинки —шукають вранці згадку до воріт.Село в снігах, як чаша кришталева,у срібних жилках скованих джерел.Ідуть у білих каптурах дерева,понамерзали брови у дерев.Їм білий вітер розвіває поли,вони бредуть, похилені, на шлях,де гайвороння, чорне як ніколи,шматочок сонця ділить у полях. Цікаві факти про поетесу: з 1937 по 1941 рік майбутня поетеса жила на Трухановому острові, який через весняні повені називала "Київською Венецією"; Ліна Василівна особисто знала багатьох шістдесятників, зокрема Симоненка (він навіть присвятив їй вірш "Перехожий"), Стуса, Вінграновського, Горську та інших; починаючи з 90-х років, Ліна Костенко була постійною учасницею наукових (культурологічних) експедицій до Чорнобильської зони відчуження, підчас яких рятувала предмети побуту та артефакти народної культури Полісся (ікони, рушники, глиняний посуд, меблі, документи) від знищення та забуття. Василь Симоненко Завірюха Ой, зима!Біжить, регоче біло,Бубонами брязкає в степу…Вам усе на світі зрозуміло?Просвітіть, премудрі,НедозрілуДушу мою,Зрячу і сліпу!Душу примітивну,Як хурделиця,Білу й зрозумілу,Наче сніг!їй чомусьВ очах туманом стелятьсяІстини одвічні і нудні.Ну й зима!Сміється, свище, сіє,Гонить дум урочистий кортеж:Як усе на світі зрозумієш,То тоді зупинишсяІ вмреш! ***Зимовий вечір,Закуривши люльку,Розсипав зорі,Неначе іскри,Пустив хмарки,Мов кільця диму,І, проскрипівши чобітьми,Шепнув морозам,Щоб готували вікна,Ліси вбиралиУ білий інійТа готувалиЙому постіль. Цікаві факти про поета: Василь Симоненко виріс без батька (той покинув родину невдовзі після народження сина) і з малого віку доводилося ходити до школи пішки понад 9 км, але він закінчив її із золотою медаллю; він прожив лише 28 років. За його життя вийшли друком лише збірка поезій "Тиша і грім" (1962 року) та казка для дітей "Цар Плаксій та Лоскотон". Решта творів була опублікована посмертно; разом з Горською й Танюком у 1962 році виявив місце масових поховань жертв НКВС у Биківні, а також на Лук'янівському та Васильківському цвинтарях. Цей сміливий вчинок викликав пильну увагу влади та, цілком ймовірно, призвів до арешту та побиття міліцією. Максим Рильський ***Сніг падав безшелесно й рівно,Туманно танули огні,І дальній дзвін стояв так дивноВ незрозумілій тишині. Ми вдвох ішли й не говорили,Ти вся засніжена була,Сніжинки грали і зорілиНад смутком тихого чола. І люди млисто пропливали,Щезали й гасли, як у сні, —І ми ішли й мети не зналиВ вечірній сніжній тишині. ***Сніг падав безшелесно й рівно,Туманно танули огні,І дальній дзвін стояв так дивноВ незрозумілій тишині. Ми вдвох ішли й не говорили,Ти вся засніжена була,Сніжинки грали і зорілиНад смутком тихого чола. І люди млисто пропливали,Щезали й гасли, як у сні, —І ми ішли й мети не зналиВ вечірній сніжній тишині. Цікаві факти про поета: У дитинстві, після смерті батька, Максим деякий час виховувався у родині Миколи Лисенка. Легендарний композитор особисто вчив його грати на фортепіано. Рильський чудово грав і зберіг любов до музики на все життя; Рильський був надзвичайним лінгвістом. Він вільно володів 13 мовами і міг перекладати із понад 30 мов світу. Він переклав українською мовою понад двісті тисяч поетичних рядків, включаючи твори Шекспіра, Байрона, Міцкевича, Пушкіна та багатьох інших класиків. Микола Бажан ***На луг лягло благословення снігу,Якого ж снігу! Сизого, сухма.Якої тиші. Якого неруху.Якої глиби, як душа сама. Іде по снігу біле благословення,Іде і віє білим, тихим сном.І здалеку прозирає мовлення,І ні про що, про все, і про ніщо. І слухає душа, і знову чує,Як біла, добра, вічна тишина,Немов молитва, в серце нам снуєПро вічний сон, і вічне торжество. Ось і снігурі — пурпурні, як вінокІз гострих шипів, кинутий на сніг.Ось хитливий переплив і перелив сніжин,Що творить диво лагідних таїн. І хочеш вже увійти в сон, і вже не вийти з сну,Крізь білу, добру, вічну тишину,Щоб тільки слухати, як мовить білий луг,Благословенний, непорушний дух. Цікаві факти про поета: на початку своєї творчості Бажан був пов'язаний із авангардистами, зокрема з футуристами. Публікувався під псевдонімом Нік Бажан і був близьким до лідера українського футуризму Михайля Семенка; від репресій Бажана врятував переклад українською середньовічної грузинської поеми "Витязь у тигровій шкурі" Шота Руставелі. Василь Стус ***Цей спалах снігу, тьмяно-синя тіньвід частоколу огорожі, кетягрізьблений намерзу на утлих вікнахі олімпійське торжество берез,ця теплота сподіяння і сну,вспокоєного спогадами, окрайдуші впокореної, де усіпочатки і кінці зійшлися разом —це все розгадка віщих таємниць,котрі тебе спостигнуть ненарокомі відживлять. Спостигнуть — і уб’ють.І що то все? Життя легка основалягла в прозорості земного дняі світиться. І світ благословенний,караючи, у душу увійшов.І душу геть обліг.Душе, світися,як цей сліпучий — в кучугурах — сніг. ***Морозивом не пахне сніг.Гіркий, як ліки, що не гоять,лягає сніг на білий світ.На білий світ, на білі скроні,на стомлене моє чоло,на тиху тугу, на прощальнийпромінь життя, що у вікнокидає відсвіт.І печальний.Уже давно — нічого не чекай.Уже давно нікому не потрібно.Ця гірка сніжна пустка — як прощання.Як тихе серце на весні. Цікаві факти про поета: народився на Вінниччині, але в дитинстві переїхав із родиною на Донбас (м. Сталіно, нині Донецьк). У той час, коли українська мова активно витіснялася з регіону, Стус наполегливо розмовляв винятково українською, навіть у студентській їдальні Донецького університету, де одного разу через це сталася бійка; під час обшуків у 1972 році у нього вилучили понад 500 віршів, десятки статей, переклади та праці, які він писав упродовж 15 років. Більша частина цього спадку була безповоротно втрачена; Стус був не лише поетом, а й видатним перекладачем. Він перекладав із німецької, англійської, іспанської, французької, зокрема твори Йоганна Вольфганга Гете, Райнера Марії Рільке та Федеріко Гарсії Лорки. Багато його перекладів також було конфісковано. Микола Хвильовий ***Посьолок на горі, а там — завод сизий.На серці пелюстки так тепло-тепло: мак.Вже одцвірінькав птах свої жагучі меси —За обрієм зима.За обрієм зима, а лебедині крила…Не видко на шляхах — жевріє листопад,Але і промінь-цвіт не намантачить рала —Захворів у степах. Добраніч! У вирій ми, гуси, простяглися.За вами й я туди (вовтузиться сумнів).І завжди так в житті: до сонця несемося,Лишень затихнуть десь його палкі пісні. Лосунем поплигав вітрець жовто-осінній,Росте на думці дуб з голісіньким гіллям.Гудок. Товариші ідуть, як франкмасони,І на спочинок теж задумливі поля. Мовчазно. Шарудить тільки змарніле листя,Похилий пес пробіг через сумний байрак…В якій гармонії я дочекаюсь гостя?..За обрієм зима… Цікаві факти про поета: Справжнє прізвище Хвильового — Фітільов. Псевдонім "Хвильовий" він взяв натякаючи на хвилю революції та пристрасть. Його також називали "українським Байроном" за бунтарство та романтичний стиль; він першим в українській літературі почав активно використовувати елементи імпресіонізму, експресіонізму та психологізму, відійшовши від традиційного реалізму. Павло Тичина ***Вийшли вранці ми.Дивне місто проти сонця!Всі взолочено віконця...Ні, такої ще зимине стрічали ми. Проти сонця дим,проти зимнього патлатий,що з труби зверта від хати,й понад садом молодимтане, тане дим... Ох, яка ж краса!Сад увесь убрався в іній,проти сонця він — як синій.Гілля до землі звиса,—ох, яка ж краса!.. Цікаві факти про поета: ще у дитинстві у Тичини виявилася схильність до музики: грав на кларнеті, флейті, гобої, бандурі та піаніно. Його перша збірка "Сонячні кларнети" (1918) дала назву унікальному поетичному стилю — кларнетизму (поєднання музичності, символізму та імпресіонізму); він був великим книголюбом і мав одну з найбільших приватних бібліотек в Україні, що налічувала близько 21 тисячі книг. Олена Теліга ***Не треба слів. Хай буде тільки діло.Його роби – і наче у водіПливеш, а там, на березі – подію,Що все одразу прийме, як своє. І вітер дме. І дощ, і сніг, і вітерНам не страшні, ми вже пройшли вогні.Не для спочинку, – це не наш привілей, –Нас повертають в рідні сторони. Зимові вітри в обличчя і в душу б’ють,А ми йдемо, і в наших душах – спів!Не до спочинку, а до битви шлях,Не до м’яких, а до твердих доріг. Нам треба йти, і не дивитись вгору,А тільки в серці нести золоту печатьТого, що може статись без розмовІ без вагань. Це не кінець. Це – поворот,Це – виклик, це – горде "я" своє.А там, де треба, – я тверда й сувора,Щоб народити в світі день єдиний,Який моїм життям назвуть. Цікаві факти про поетесу: Олена народилася в підмосковному Іллінському в інтелігентній родині Шовгенів. Вона виросла в російськомовному середовищі (батько був професором-інженером, мама - вчителькою) і спершу писала вірші російською мовою. Її усвідомлення себе українкою відбулося вже у еміграції у Чехословаччині після 1922 року. Саме там, навчаючись в Українському педагогічному інституті, вона свідомо перейшла на українську у спілкуванні та творчості, ставши її палкою поборницею; Теліга мала неймовірний шарм та харизму, її вважали найчарівнішою жінкою в тодішній українській еміграції. Вона не цуралася фотографуватися і була дуже артистичною; була активною діячкою Організації українських націоналістів. Восени 1941 року вона свідомо приїхала в окупований німцями Київ, щоб відновити українське культурне життя та очолила Спілку українських письменників. Олену Телігу та її чоловіка розстріляли у лютому 1942 року в Бабиному Яру. На стіні камери в гестапо, де її утримували, вона залишила напис: "Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга" та намалювала тризуб. Їй було лише 35 років. На честь Теліги названа вулиця біля місця спочинку. Оксана Радушинська ***Як дивно пахне перший сніг —Солодкуватим духом лісу,А ще — відлигою зі стріхІ чимось, схожим так на… пісню… Як зимно пахне перший сніг —Розбитим глечиком з водою,На листям метений порігІ чимось, схожим так з… журбою.. Як світло пахне перший сніг!Так пахнуть яблука на сходах —Тим, що їжак украсти змігІ чимось, схожим так на… подих… Як п'янко пахне перший сніг —Ледь гіркуватим димом-вітром,Здається — радістю для всіхІ чимось, схожим так на літо… Цікаві факти про поетесу: Народилась 27 вересня 1979 року у місті Старокостянтинів, що на Хмельниччині. Антон Орел